електромагніт

Електромагніт (электромагнит) — пристрій, що створює магнітне поле при проходженні електричного струму. Найчастіше електромагніт складається з обмотки і феромагнітного осердя, який набуває властивостей магніту при проходженні по обмотці струму.

електрон

Електрон (электрон) – стабільна, негативно заряджена елементарна частинка, що входить до складу всіх атомів.

електроенергетика

Електроенергетика (электроэнергетика) – це галузь електротехніки, яка розглядає питання виробництва електричної енергії, передавання енергії на далекі відстані, розподілу її між споживачами та перетворення електричної енергії в інші види енергії - механічну, теплову, світлову, хімічну тощо.

електроніка

Електроніка (электроника) – це галузь електротехніки, що базується на використанні явищ електричного струму у вакуумі, газі та інших середовищах.

електропровідність

Електропровідність (электропроводимость) – властивість речовини проводити електричний струм під дією струму електричного поля, що не змінюється з часом. В залежності від виду носіїв струму розрізняють електронну провідність (наприклад, у металів), іонну провідність (наприклад, у електролітів) та змішану (наприклад, у плазми).

електротехніка

Електротехніка (электротехника) – це наука, що вивчає способи використання електричних та магнітних явищ для практичних цілей.

емісія електронна

Емісія електронна (эмиссия электронная) – вихід вільних електронів у вакуум або газ із поверхні твердих або рідких тіл.

емітер

Емітер (эмиттер) – ділянка транзистора, яка випускає (емітує) носії заряду (дірки та електрони).