ізолятор

Ізолятор (ізолятор) – див. діелектрик.

ізоляція

Ізоляція (изоляция) - шар діелектрика, яким покривають поверхню струмопровідних елементів, або конструкція з непровідного матеріалу, за допомогою якої струмопровідні частини відокремлюються від інших частин електрообладнання.

інвертор

Інвертор (инвертор) – пристрій для перетворення постійного струму в змінний зі зміненням величини напруги або без. Зазвичай являє собою генератор періодичної напруги, за формою наближеного до синусоїди.

індикатор струму

Індикатор струму (индикатор тока) – прилад, що призначений для індикації відносних значень струму в друкованих провідниках без їх розриву та підключення звичайного амперметра.

індуктивність

Індуктивність (индуктивность) – величина, що характеризує потокозчеплення зі струмом даного кола. Одиницею вимірювання індуктивності в СІ є генрі (Гн).

індукція електромагнітна

Індукція електромагнітна (индукция электромагнитная) – явище виникнення електричного струму в замкненому контурі при зміненні магнітного потоку, що проходить через нього.

індукція магнітна

Індукція магнітна (индукция магнитная) – збудження магнітного поля в речовині (сталі) при внесенні її в магнітне поле; характеризує ступінь намагнічування середовища. Одиницею вимірювання магнітної індукції в СІ є тесла (Тл).

інтегральна мікросхема

Інтегральна мікросхема (интегральная микросхема) – мікроелектронний виріб, ряд елементів яких нероздільно виконано та електрично з’єднано між собою так, що вироби виглядають як цілі.

іон

Іон (ион) – молекула або атом, які втратили один або кілька електронів чи, навпаки, приєднали електрон.